https://blackcloud.info Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 Tue, 05 Nov 2019 13:03:16 +0000 https://blackcloud.info en https://blackcloud.info/UAmain Wed, 09 Oct 2019 04:01:23 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/UAmain Понад тридцять років тому Чорнобильська катастрофа спричинила появу першої штучної хмари світового масштабу ЧИТАТИ ДАЛІ→ More than thirty years ago, the Chernobyl catastrophe had brought into being the first artificial cloud of a global scale READ MORE→ https://blackcloud.info/15-11-LEKT-Y-OL-VERA-MARKARTA Thu, 10 Oct 2019 22:09:48 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/15-11-LEKT-Y-OL-VERA-MARKARTA Конфліктна естетика. Художній активізм та публічна сфера. Лекція Олівера Мархарта (Австрія) 15.11, 19:00, Будинок кіно, синя зала    Останніми роками виникла нова хвиля художнього активізму у відповідь на посилення позицій авторитарного неолібералізму. Втім, активістські практики у мистецькому полі існують значно довше. Як стверджує Олівер Мархарт, у мистецтві завжди існувала підводна течія активізму. У цій лекції він простежує траєкторії художнього активізму в театрі, танці, перформансі та публічному мистецтві, а також досліджує політичний потенціал урбанізму, кураторства та «бієнале спротиву». У такий спосіб постає конфліктна естетика, яка не підпорядковується традиційним підходам художньої сфери та активізує політичний потенціал мистецької практики. Лекція відбудеться англійською мовою. Олівер Мархарт (1968 р.н.) – політичний теоретик і філософ. Наразі є професором політичної теорії у Віденському університеті. У 2001-2006 рр. був науковим асистентом в Інституті медіадосліджень при Базельському університеті. У 2006-2012 рр. працював професором на факультеті соціології в Університеті Люцерна. У 2012-2016 рр. був професором соціології у Дюссельдорфській академії мистецтв. У 2013 році працював старшим науковим співробітником в Міжнародному дослідницькому центрі культурних студій (IFK) у Відні. Автор книжок Post-foundational Political Thought: Political Difference in Nancy, Lefort, Badiou and Laclau (2007), Thinking Antagonism: Political Ontology after Laclau (2018), Conflictual Aesthetics: Artistic Activism and the Public Sphere (2019); зараз працює над книгою Post-foundational Theories of Democracy: Reclaiming Freedom, Equality, Solidarity. https://blackcloud.info/16-11-SIMPOZ-UM-DOSL-DNIT-KO-PROGRAMI-FORUMU-TRANSREG-ONAL-NIK-STUD-I Sat, 26 Oct 2019 12:28:28 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/16-11-SIMPOZ-UM-DOSL-DNIT-KO-PROGRAMI-FORUMU-TRANSREG-ONAL-NIK-STUD-I Кордони на сході Європи Симпозіум дослідницької програми Форуму трансрегіональних студій «Європа на Близькому Сході – Близький Схід у Європі» (Німеччина) 16.11, 19:00, Будинок кіно, синя зала    Після арабських революцій 2011 року панує божевілля. Несправджені надії, розділені суспільства, посилення прикордонного контролю і технологій стеження, розквіт авторитарних спокус – у Європі, на Ближньому Сході та в інших куточках світу. Арабські революції 2011 року позначають завершення тенденцій, пов’язаних із сучасними й універсальними традиціями емансипації, а також початок їхніх протилежностей. Тріщини у розмежуванні між Європою та її Сходом з’явилися відтоді, як стала очевидною східно-західна шизофренія. Є численні приклади: у 1930-х і 40-х роках, поки Європа потерпала від фашизму і націонал-соціалізму в Німеччині, біженці з Європи шукали прихисток у країнах Сходу: в Марокко, Сирії, Єгипті, Ірані, Туреччині. Єгипетські сюрреалісти в 1939 році проголосили, що «Схід став на захист західної культури», і розпочали боротьбу проти «безмежної імперії стін» (Жорж Хенеїн).Починаючи з 1987-1993 років, нове покоління митців, письменників, вчених та активістів у країнах східного Середземномор’я почало проголошувати нові ідеї щодо позиції індивіда в суспільстві, значення й практичного втілення громадянства та взаємин зі світом. Американське вторгнення в Ірак, наслідки деструктивної і неуспішної внутрішньої й зовнішньої колоніальної політики, а також численні протестні рухи в усьому арабському світі, як от перша палестинська інтифада чи страйки в туніському місті Ґафза і в єгипетському місті Ель-Махалла-ель-Кубра, похитнули місцеві канони, ауру націоналізму й ідентитаризму, і породили нові способи мирного спротиву запереченню прав, авторитарним політикам та ідеологіям, продовженню колоніальних традицій.Цей рух, хай який він значущий чи незначущий у світлі нинішньої руйнації, досяг свого піку, але не завершився під час арабських революцій, – він досі триває. Він не обмежується арабським світом чи Близьким Сходом, але пов’язаний спільними ідеями, солідарностями й технологіями по різні боки територіальних, національних і мовних кордонів. Ця панельна дискусія, в межах якої виступатимуть науковці із Єгипту, Лівану та Сирії, буде присвячена історіям ідеологічних депортацій, продовженню колоніальних режимів на постколоніальних територіях, наративам про конфлікти, втечу і перетин кордонів, питанням божевілля, гендеру та суспільства, а також поняттям кризи, солідарності та емпатії безвідносно до кордону, що розділяє Європу і Схід.Модератор: Жорж Халіль«Александрія – Одеса: революційні стежки і зв’язки» (Рім Наґіб) У роки після революції 1905 року деякі соціалісти й анархо-синдикалісти з Росії знайшли прихисток в Александрії, особливо моряки, які займалися організацією важливих страйків в Одеському порті. Вони продовжували організовувати протести і поширювати радикальні ідеї серед моряків на бортах російських суден, що проходили через Александрійський порт. Коли у 1907 році, а згодом знов у 1913-му, російський консул в Александрії заручився підтримкою британської колоніальної влади, щоб заарештувати революційних активістів з Росії і повернути їх на батьківщину, де на них чекатиме суд і ймовірна страта, в Александрії вибухнули протести. Протестувальники, серед яких були представники різних національностей та етнічних груп, намагалися запобігти екстрадиції і вимагали право на притулок для політичних біженців у колоніальному портовому місті, але британська влада наполягала, що колоніальні території не можуть бути притулком для політичних біженців, і екстрадицію все ж було здійснено.Рім Наґіб розповість про російських революціонерів в Александрії, їхню репатріацію, а також міжетнічну солідарність, проявлену у спробах запобігти їхній екстрадиції. У цій історії привертає увагу рухлива природа радикальних ідей та активізму в Середземномор’ї та Чорноморському регіоні, а також транснаціональність і взаємність революційних впливів у роки перед революцією 1917 року. У цих подіях також можна простежити важливі свідчення того, як режим колоніального розмаїття сформував практики сучасної національної держави – як у Європі, так і в колоніях.«Контактні зони, перетини кордонів, лінії розмежування: зображення біженця у графічних оповідях» (Раша Чатта)Недавні і давніші хвилі міграційних «криз» були детально описані і задокументовані у різноманітних медіа – від сенсаційної журналістики до більш глибоких і різнобічних досліджень. Ця доповідь буде присвячена появі і розвитку менш відомого популярного субжанру – графічної оповіді про біженців, на прикладі якого Раша Чатта досліджує, як конфлікт, перетин кордону і пошук притулку зображуються у формі розповіді з перших вуст, часто у складний і проблематизований спосіб. У презентації йтиметься про те, як ці візуальні оповіді, що з’являються в контексті минулих та сучасних воєн і міграцій, вплітаються у нинішні дискусії про міграцію в Європі, та як форма цього конкретного субжанру сприяє проговоренню особистої позиції та унікального досвіду.«Пацієнтки інституційної психіатрії: божевілля, гендер і суспільство в Лівані» (Ламія Моґні)Ламія Моґні вивчає історію насильства і соціальні трансформації у Лівані крізь призму розвитку сучасної психіатрії та її владних практик. Вона розглядає історію однієї пацієнтки ліванської психіатричної лікарні, Ходи, яка поступила туди на початку 1950-х з діагнозом «німфоманія та шизофренія». Дослідниця пропонує три різних погляди на Ходу: один – на підставі її клінічної історії, інший – на основі її листів, і третій – у контексті історій інших пацієнток психіатричних установ Лівану. Ці три історії Ходи дають комплексне уявлення про культурний авторитет психіатрії в Лівані, її різноманітні реформи, а також регулювання сексуальності, родинних зв’язків і гендеру.«Криза на кордоні: про емпатію та страх міграції» (Валід ель-Хурі)Ця доповідь пропонує альтернативні прочитання поняття «кризи» в контексті емпатії, кордонів та нерівномірного розподілу багатства і ресурсів у капіталістичних системах. Що виявляє поняття «кризи», якщо розглядати його крізь призму так званої «міграційної кризи»? Чому «кризу» часто уявляють, виробляють, переживають і бояться під час і після масових повстань? Чи можна реабілітувати мову «кризи», чи вона засадничо згубна для будь-якого аналізу політичних і соціальних явищ?Подія відбудеться англійською мовою. Олівер Мархарт (1968 р.н.) – політичний теоретик і філософ. Наразі є професором політичної теорії у Віденському університеті. У 2001-2006 рр. був науковим асистентом в Інституті медіадосліджень при Базельському університеті. У 2006-2012 рр. працював професором на факультеті соціології в Університеті Люцерна. У 2012-2016 рр. був професором соціології у Дюссельдорфській академії мистецтв. У 2013 році працював старшим науковим співробітником в Міжнародному дослідницькому центрі культурних студій (IFK) у Відні. Автор книжок Post-foundational Political Thought: Political Difference in Nancy, Lefort, Badiou and Laclau (2007), Thinking Antagonism: Political Ontology after Laclau (2018), Conflictual Aesthetics: Artistic Activism and the Public Sphere (2019); зараз працює над книгою Post-foundational Theories of Democracy: Reclaiming Freedom, Equality, Solidarity. https://blackcloud.info/17-11-SEM-NAR-VORKSOP-DAN-ELY-S-MASKO Sat, 26 Oct 2019 21:24:28 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/17-11-SEM-NAR-VORKSOP-DAN-ELY-S-MASKO Соніфікація даних та їх використання у технологіях спостереження і в мистецтві Семінар і воркшоп Даніеля Сємашко (Швейцарія) 17.11, 19:00, 21:00, Будинок кіно, синя зала   Презентація сформована на основі низки дискусій навколо широкого явища інтерпретації даних у контексті їхньої соніфікації. Буде зроблено стислий огляд наявних прикладів соніфікації даних у науці й мистецтві через представлення звукових фрагментів, які дадуть змогу зрозуміти, чого можна очікувати від цієї практики. Також ми зупинимося на конкретному прикладі соніфікації даних для моніторингу мережевої безпеки та загалом у технологіях спостереження. Наприкінці семінару ми спробуємо видобути первісний звук – те, що майбутні археологи виявлять у наших даних, – застосовуючи мову програмування SuperCollider для соніфікації даних у мистецький спосіб. Подія відбудеться англійською мовою. Після семінару відбудеться воркшоп, присвячений мові програмування SuperCollider, де учасники/ці зможуть поекспериментувати з практикою соніфікації. SuperCollider – це віртуальне середовище з безкоштовним доступом і відкритим кодом. Воркшоп має на меті дати учасникам/цям базове розуміння основних понять і навчити їх повторно використовувати приклади, знайдені в онлайн-спільноті SuperCollider. Просимо учасників/ць воркшопу принести з собою комп’ютер (Linux, MacOS, Windows) зі встановленим програмним забезпеченням, яке можна завантажити на цій сторінці: supercollider.github.io/download. О 21:00 прозвучить «Чорна хмара» -  Оригінальна композиція у живому виконанні електроакустичного джаз-дуету INFLUUT (Нат Сілія — саксофон, Даніель Машковіч — електроніка) (Швейцарія) https://blackcloud.info/17-18-11-Studio-Lajf-2 Sat, 26 Oct 2019 12:29:07 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/17-18-11-Studio-Lajf-2 Open Call (For Opinions) Театральна виставка-перформанс Studio Lajf (Чехія/Словаччина) 17-18.11, нд, 17:00, пн, 19:00 METACULTURE Цей опен-кол — інтерактивна спроба осмислити статус наших точок зору сьогодні. Яка цінність наших думок у добу всюдисущої комунікації, а також її симуляції та маніпулятивності? Шляхом інтерактивних інсталяцій та дивних перформансів колектив Studio Lajf пропонує поміркувати над щоденними викликами висловлювання точок зору та заохочує підходити до цих ситуацій з активної позиції — навіть якщо це означає нічого не робити або вдаватися до дадаїзму! Учасників/ць запрошують ділитися своїми думками у різний спосіб та долучитися до експериментальної музичної імпровізації. Особисті позиції, переконання та досвіди, а також безпосередні дії усіх залучених, стають частиною спонтанного маніфесту глядачів. Подія відбудеться англійською мовою. https://blackcloud.info/19-11-LEKT-Y-KET-CUKROV Mon, 04 Nov 2019 19:34:53 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/19-11-LEKT-Y-KET-CUKROV Філософія поза обчисленням. Про критику штучного інтелекту Евальдом Ільєнковим  Лекція Кеті Чухров  19.11, 19:00, Будинок кіно, синя зала   Внаслідок теоретичних і технічних проривів у сфері точних і природничих наук, а також їхнього просочення в гуманітарні науки, ми все частіше стикаємося зі спробами «доповнити» чи навіть замінити філософію науково-технологічним знанням. В цьому контексті критика кібернетики і технічного есенціалізму, розроблена радянським філософом Евальдом Ільєнковим у його памфлеті «Таємниця чорного ящика», написаному в 1960-х, є особливо актуальною. Попри певну наївність у запереченні технологічного есенціалізму, цей текст, тим не менш, вдало демонструє принципові гносеологічні та епістемологічні похибки у спробах замістити філософію наукою. Відстоювання Ільєнковим філософської гносеології та діалектичної логіки стало ще важливішим у контексті сучасних дискусій про автоматизовану раціональність як істинну сферу думки.  Якщо в когнітивізмі (Т. Метцинґер, Е. Томпсон) філософія вважалася рудиментарною мисленнєвою практикою, то сучасні дослідження у галузі штучного інтелекту й обчислювальної техніки (Л. Парісі, Р. Неґарестані) закликають повернутися до філософської думки, але застосовувати її лише до обчислювальних процесів. Саме в цьому світлі нам може бути корисно повернутися до сатиричного памфлета Ільєнкова «Таємниця чорного ящика» як важливого діагностичного тексту про те, чому технології та наукові дані не можуть ані витіснити філософську думку, ані замінити її. Лекція відбудеться російською мовою. https://blackcloud.info/22-11-LEKT-Y-KLAUSA-OFFE Mon, 04 Nov 2019 19:40:21 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/22-11-LEKT-Y-KLAUSA-OFFE Перехід від державного соціалізму до демократичного капіталізму. Спостереження про десять місць перебудови Лекція Клауса Оффе   22.11, 19:00, Будинок кіно, синя зала   Одне покоління після кінця європейського державного соціалізму – кінця, на який багато хто сподівався, але мало хто передбачав, – це хороша нагода для проведення інвентаризації. Спочатку було сподівання, що після цього кінця, в тому числі після закінчення Холодної війни, сформується «нормальна» система демократичного капіталізму та міжнародного миру. Але це очікування було наївним. З якими проблемами стикаються посткомуністичні суспільства і політичні системи під час свого історично унікального переходу від соціалізму до капіталізму? І хто є головними агентами у цьому переході? Клаус Оффе говоритиме про політичний ландшафт з десятьма активними місцями перебудови. Клаус Оффе (1940 р.н.) працював професором політології в Університеті Гумбольдта у Берліні, де був головою кафедри політичної соціології і соціальної політики. До того він працював на професорських посадах в університетах Білефельда та Бремена, де був також директором Центру досліджень соціальної політики. Був науковим співробітником і гостьовим професором у вищих навчальних закладах США, Канади, Австралії, Угорщини, Польщі, Австрії, Італії та Нідерландів. Сфери його наукових зацікавлень – демократична теорія, дослідження перехідних періодів, євроінтеграція, соціальна держава і ринки праці. Серед його англомовних книг – Varieties of Transition (1996), Modernity and the State: East and West (1996), Institutional Design in Post-Communist Societies (1998), Reflections on America. Tocqueville, Weber, und Adorno in the United States (2005), Europe Entrapped (2014) та Citizens in Europe (2016). Лекція відбудеться англійською мовою з синхронним перекладом на українську. https://blackcloud.info/ua-locations-1 Tue, 05 Nov 2019 13:03:16 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/ua-locations-1 ЛОКАЦІЇ БІБЛІОТЕКА КПІБУДИНОК КІНО 50.4496039, 30.4542504 У 1970-1980-х роках Київський політехнічний інститут активно розширював свій архітектурний комплекс. Під керівництвом архітектора Володимира Лиховодова було споруджено низку нових корпусів у стилі модернізму, зокрема й сучасну будівлю Науково-технічної бібліотеки. Нова споруда бібліотеки з’явилася 1980 року з ініціативи тогочасного ректора Григорія Денисенка, іменем якого згодом була названа. Вона розмістилася в центрі університетського кампусу – на площі Знань, формуючи модерний архітектурний ансамбль разом із Палацом культури та корпусом Загальнотехнічного факультету. За задумом, нова бібліотека мала втілювати синтез книги, архітектури, мистецтва і нових технологій. Вона побудована за індивідуальним проектом, відзначеним Шевченківською премією, і має унікальне композиційне рішення. Загальна форма споруди наближена до паралелепіпеда з асиметричними прямокутними виступами зі сходу та заходу. Південну частину будівлі складає восьмиповерхове книгосховище, північну – бібліотечні приміщення, організовані навколо внутрішнього дворика. Зокрема, тут знаходиться 15 спеціалізованих читальних зал на 1500 місць і п’ять приміщень абонементів. Інтер’єр бібліотеки майже не зазнав змін із часів будівництва. Оформлення витримано у світло-сірій кольоровій гамі. Стіни холів прикрашають монументально-декоративні композиції на тему відносин людини і природи, створені відомим художником-монументалістом Володимиром Пасивенком. Розписи відсилають до стилістики українського поетичного кіно і мексиканського муралізму. Кожен із чотирьох поверхів бібліотеки містить самостійну композицію, присвячену одній із стихій: перший – “Людина і вогонь”, другий – “Людина і вода”, третій – “Людина і земля”, четвертий – “Людина і космос”. Сьогодні Науково-технічна бібліотека КПІ – це одне з найбільших книгосховищ Києва, фонди якого налічують близько 3 млн. книг. 50.436338, 30.519507 Київський Будинок кіно, розміщений на вул. Сакcаганського, 6, було побудовано у 1974 році. Ця чотириповерхова споруда зі скла та бетону виконана у стилі радянського футуризму. Автором будівлі був знаний архітектор Федір Ілліч Боровик, насамперед відомий як головний проектувальник міста Славутича після аварії на Чорнобильській АЕС. Фасад Будинку кіно прикрашають бетонні рельєфи, створені художниками Інною Коломієць і Григорієм Хусідом. На них зображено кілька кінокамер поряд зі сценами запуску космічної ракети, будівництва Дніпрогесу, воєнних дій, а також образами квітучих рослин. Існує припущення, що цей фасад, свідомо чи ні, ілюструє головні віхи в історії українського кіно – від “Людини з кіноапаратом” Дзиґи Вертова та фільмів про соціалістичне будівництво 1920-х до наукової фантастики і “Київської школи наукового кіно” 1960-х. Будинок кіно є власністю Національного союзу кінематографістів України. Тут функціонують три кінозали різних розмірів: від 50 до 670 місць, а також великий конференц-зал на 1000 місць. Головний вестибюль виконано у двох рівнях і прикрашено художніми композиціями з кераміки, фонтаном, бюстом Олександра Довженка. У Будинку кіно регулярно проводяться кінопокази, фестивалі, джазові і класичні концерти, дискусійні клуби та інші заходи. Крім того, у Будинку кіно ще з 1977 року працює культовий ресторан “Вавілон” та однойменні кафе і бар, які відтоді майже не змінили свій інтер’єр і атмосферу. Ці заклади стали традиційним місцем зустрічей київської інтелігенції та представників кінематографічного середовища. За однією з версій, ресторан було названо на честь фільму Івана Миколайчука “Вавілон ХХ”. У 2018 році в Будинку кіно відбувалося продовження другої Київської бієнале «Київський Інтернаціонал» – дискусійна програма «’68 СЬОГОДНІ», приурочена до 50-ї річниці травня 1968-го. $(document).ready(function(){ $('.location1-chooser').click( function(){ $('.locations-container').hide(); $('.location1').show(); $('.location-chooser').removeClass('choosed') $(this).addClass('choosed') } ); $('.location2-chooser').click( function(){ $('.locations-container').hide(); $('.location2').show(); $('.location2').addClass('choosed') $('.location-chooser').removeClass('choosed') $(this).addClass('choosed') } ); }); https://blackcloud.info/ua-team Tue, 22 Oct 2019 18:08:04 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/ua-team КОМАНДА The Kyiv Polytechnic Institute was massively expanding its premises in the 1970’s and 80’s. Under the guidance of the architect Volodymyr Lykhovodov, a number of new modernist blocks were constructed, including the contemporary building of the scientific library. The new library was built in 1980 at the initiative of the Institute’s rector Hryhoriy Denysenko, whose name it currently bears. It is located at the center of the university campus, on the Knowledge Square, as part of the modernist architectural ensemble along with the Palace of Culture and the General Technical Faculty building. The new library was conceived as a synthesis of booklore, architecture, arts, and new technologies. It is built from the individual design that has been awarded the Shevchenko National Prize, and has a unique composition. The building has a parallelepipedal shape with asymmetrical rectangular offsets on the eastern and western sides. The southern part of the building is the eight-storied book depository; the northern part consists of library rooms organized around an atrium. Overall, there are fifteen specialized reading halls for 1500 places and five library loan rooms. The library interior has hardly changed since it was built. The design has a light grey color scheme. The walls are decorated with murals created by the famous Ukrainian artist Volodymyr Pasyvenko that depict the relationships between humans and nature. The style of the paintings alludes to the Ukrainian poetic cinema and Mexican muralism. Each of the four floors of the library has an independent composition referring to one of the four elements: “Man and Fire”, “Man and Water”, “Man and Earth”, “Man and Space”. Nowadays, the KPI Scientific Library is one of the biggest libraries in Kyiv with the book stock containing around 3 million items. Куратори Василь Черепанин, Сергій Климко Емблема Metahaven Дизайн і верстка Уляна Биченкова Виконавчa директорка Наталія Нешевець Менеджмент Анна Боришкевич, Анна Філіппова Дизайн виставки Олександр Бурлака Комунікації Анастасія Дем’янчук, Алєксандра Зайцева Фото Олександр Коваленко Відео Емма Хамзаєва Переклад Олеся Камишникова, Тетяна Цибульник Веб-сайт Володимир Онуфрієнко $(document).ready(function(){ $('.location1-chooser').click( function(){ $('.locations-container').hide(); $('.location1').show(); $('.location-chooser').removeClass('choosed') $(this).addClass('choosed') } ); $('.location2-chooser').click( function(){ $('.locations-container').hide(); $('.location2').show(); $('.location2').addClass('choosed') $('.location-chooser').removeClass('choosed') $(this).addClass('choosed') } ); }); https://blackcloud.info/CORNA-KMARA Sun, 20 Oct 2019 19:41:07 +0000 Black Cloud - Kyiv Biennial 2019 https://blackcloud.info/CORNA-KMARA ЧОРНА ХМАРА Третя експериментальна бієнале мистецтва, знання і політики «Чорна хмара — Київська бієнале 2019», що проводиться в рамках новоствореного Альянсу східноєвропейських бієнале (Biennale Matter of Art у Празі, Biennale Warszawa, Київська бієнале та OFF-Biennale в Будапешті), об’єднує художників/ць, дослідників/ць та активістів/ок з метою виробити послідовне розуміння останніх трьох десятиліть в історії Східної Європи, визначених Чорнобильською катастрофою 1986 року, розпадом радянського блоку і виникненням однополярного глобального режиму влади, озброєного новим технологічним арсеналом. Цьогорічна бієнале зосередиться на проблематиці технологій спостереження і приватності в інтернеті, цифрових форм військових дій, штучного інтелекту і їх політичному та громадському вимірах. Понад тридцять років тому Чорнобильська катастрофа спричинила появу першої штучної хмари світового масштабу. Токсичний шлейф радіоактивних речовин рухався крізь стратосферу, порушуючи політичні й екологічні кордони, стаючи предметом страхів і спекуляцій, досліджень і хвилювань. Вплив хмари залишався поза сприйняттям без допомоги сучасної машинерії і вивчення метаданих події, а її соціальні та економічні наслідки визначалися не лише потоком радіоактивних елементів, але й інформаційним потоком. Привид реального соціалізму розпадався над Європою, ховаючи рештки ідеології, заснованої на ідеї індустріального прогресу, — модерна мрія про мирний атом застигла над Mittelraum, одвічним полем бою Європи. Чорнобильська хмара стала непрозорим гіпероб’єктом, що випередив і позначив перехід до гібридності, розпорошеності та багатовимірності. Розпад соціалістичного блоку призвів до світового панування ідеології фінансового капіталізму. У падінні Берлінської стіни, символу Холодної війни, вбачали перехід до динамічної мережевої системи влади, втіленням якої стала заснована у ті ж роки всесвітня мережа. Однак посткомуністичний перехідний період спричинив зростання нерівності, розширення державних апаратів, розквіт націоналізму і появу нових видів фізичних та електронних стін в усьому світі. Обіцянка «оксамитових революцій» подолати історичне розділення та політичну ізоляцію сходу Європи обернулася фортифікацією Європи, одержимої прикордонним контролем, що став сьогодні основним топосом надзвичайного стану. Крах «другого світу» означав загальну втрату політичної альтернативи капіталізму, коли революційні чи реформістські емансипативні проекти були поміщені у чорний ящик «кінця історії». Поряд із тим, ентузіазм щодо демократичного потенціалу інтернету на початках його існування змінився на більш песимістичне бачення цифрових прав і свобод, безпеки, використання особистих даних та ролі урядів і корпорацій. Штучний океан даних став територією нагляду планетарного масштабу. У наступні десятиріччя чуттєве та інтелігібельне відчуження набуде форми екстерналізації інтелекту, творячи зовнішню суб’єктність «людського становища», націлену на подолання вразливості фізичного тіла і його схильної до помилок природи, заручившись технократичним бажанням від’єднати тіло від тягаря знань шляхом протезування його все зростаючою зв’язкою капіталу/знання віртуальної хмари. Як співвідноситись із новою топологією влади тотально під’єднаного суспільства доби пізнього капіталізму? За останнє десятиріччя Східна Європа і Близький Схід стали полем битви для проксі-воєн та авторитарного авангарду, що взяв курс на правий популізм як загальну майбутню перспективу. За теперішніх історичних умов ми стикаємося з необхідністю поглянути на цей регіон у світлі інших геополітичних поділів, щоб подолати ідеологічну амнезію і віднайти його спільне соціалістичне минуле. Як розвиток інфраструктури інтернету в постсоціалістичних країнах корелюється з їхніми старими і новими геополітичними відносинами? Яку роль відіграють інформаційні технології в управлінні страхом у сучасних суспільствах і як невидимі, потенційні чи віддалені загрози поширюються і входять у наше життя? Вироблення транслокального знання шляхом взаємопов’язування (напів)периферій колишнього Заходу і віднайдення досвідів «Близькосхідної Європи» після розчарування капіталістичною трансформацією допоможе винайти альтернативний європейський проект майбутнього.