Внаслідок теоретичних і технічних проривів у сфері точних і природничих наук, а також їхнього просочення в гуманітарні науки, ми все частіше стикаємося зі спробами «доповнити» чи навіть замінити філософію науково-технологічним знанням. В цьому контексті критика кібернетики і технічного есенціалізму, розроблена радянським філософом Евальдом Ільєнковим у його памфлеті «Таємниця чорного ящика», написаному в 1960-х, є особливо актуальною. Попри певну наївність у запереченні технологічного есенціалізму, цей текст, тим не менш, вдало демонструє принципові гносеологічні та епістемологічні похибки у спробах замістити філософію наукою. Відстоювання Ільєнковим філософської гносеології та діалектичної логіки стало ще важливішим у контексті сучасних дискусій про автоматизовану раціональність як істинну сферу думки. 

Якщо в когнітивізмі (Т. Метцинґер, Е. Томпсон) філософія вважалася рудиментарною мисленнєвою практикою, то сучасні дослідження у галузі штучного інтелекту й обчислювальної техніки (Л. Парісі, Р. Неґарестані) закликають повернутися до філософської думки, але застосовувати її лише до обчислювальних процесів. Саме в цьому світлі нам може бути корисно повернутися до сатиричного памфлета Ільєнкова «Таємниця чорного ящика» як важливого діагностичного тексту про те, чому технології та наукові дані не можуть ані витіснити філософську думку, ані замінити її.

Лекція відбудеться російською мовою.