ЛОКАЦІЇ

БІБЛІОТЕКА КПІБУДИНОК КІНО

50.4496039, 30.4542504

У 1970-1980-х роках Київський політехнічний інститут активно розширював свій архітектурний комплекс. Під керівництвом архітектора Володимира Лиховодова було споруджено низку нових корпусів у стилі модернізму, зокрема й сучасну будівлю Науково-технічної бібліотеки. Нова споруда бібліотеки з’явилася 1980 року з ініціативи тогочасного ректора Григорія Денисенка, іменем якого згодом була названа. Вона розмістилася в центрі університетського кампусу – на площі Знань, формуючи модерний архітектурний ансамбль разом із Палацом культури та корпусом Загальнотехнічного факультету.

За задумом, нова бібліотека мала втілювати синтез книги, архітектури, мистецтва і нових технологій. Вона побудована за індивідуальним проектом, відзначеним Шевченківською премією, і має унікальне композиційне рішення. Загальна форма споруди наближена до паралелепіпеда з асиметричними прямокутними виступами зі сходу та заходу. Південну частину будівлі складає восьмиповерхове книгосховище, північну – бібліотечні приміщення, організовані навколо внутрішнього дворика. Зокрема, тут знаходиться 15 спеціалізованих читальних зал на 1500 місць і п’ять приміщень абонементів.

Інтер’єр бібліотеки майже не зазнав змін із часів будівництва. Оформлення витримано у світло-сірій кольоровій гамі. Стіни холів прикрашають монументально-декоративні композиції на тему відносин людини і природи, створені відомим художником-монументалістом Володимиром Пасивенком. Розписи відсилають до стилістики українського поетичного кіно і мексиканського муралізму. Кожен із чотирьох поверхів бібліотеки містить самостійну композицію, присвячену одній із стихій: перший – “Людина і вогонь”, другий – “Людина і вода”, третій – “Людина і земля”, четвертий – “Людина і космос”.

Сьогодні Науково-технічна бібліотека КПІ – це одне з найбільших книгосховищ Києва, фонди якого налічують близько 3 млн. книг.

50.436338, 30.519507

Київський Будинок кіно, розміщений на вул. Сакcаганського, 6, було побудовано у 1974 році. Ця чотириповерхова споруда зі скла та бетону виконана у стилі радянського футуризму. Автором будівлі був знаний архітектор Федір Ілліч Боровик, насамперед відомий як головний проектувальник міста Славутича після аварії на Чорнобильській АЕС.

Фасад Будинку кіно прикрашають бетонні рельєфи, створені художниками Інною Коломієць і Григорієм Хусідом. На них зображено кілька кінокамер поряд зі сценами запуску космічної ракети, будівництва Дніпрогесу, воєнних дій, а також образами квітучих рослин. Існує припущення, що цей фасад, свідомо чи ні, ілюструє головні віхи в історії українського кіно – від “Людини з кіноапаратом” Дзиґи Вертова та фільмів про соціалістичне будівництво 1920-х до наукової фантастики і “Київської школи наукового кіно” 1960-х.

Будинок кіно є власністю Національного союзу кінематографістів України. Тут функціонують три кінозали різних розмірів: від 50 до 670 місць, а також великий конференц-зал на 1000 місць. Головний вестибюль виконано у двох рівнях і прикрашено художніми композиціями з кераміки, фонтаном, бюстом Олександра Довженка. У Будинку кіно регулярно проводяться кінопокази, фестивалі, джазові і класичні концерти, дискусійні клуби та інші заходи.

Крім того, у Будинку кіно ще з 1977 року працює культовий ресторан “Вавілон” та однойменні кафе і бар, які відтоді майже не змінили свій інтер’єр і атмосферу. Ці заклади стали традиційним місцем зустрічей київської інтелігенції та представників кінематографічного середовища. За однією з версій, ресторан було названо на честь фільму Івана Миколайчука “Вавілон ХХ”.

У 2018 році в Будинку кіно відбувалося продовження другої Київської бієнале «Київський Інтернаціонал» – дискусійна програма «’68 СЬОГОДНІ», приурочена до 50-ї річниці травня 1968-го.