ЧОРНА ХМАРА
Третя експериментальна бієнале мистецтва, знання і політики «Чорна хмара — Київська бієнале 2019», що проводиться в рамках новоствореного Альянсу східноєвропейських бієнале (Biennale Matter of Art у Празі, Biennale Warszawa, Київська бієнале та OFF-Biennale в Будапешті), об’єднує художників/ць, дослідників/ць та активістів/ок з метою виробити послідовне розуміння останніх трьох десятиліть в історії Східної Європи, визначених Чорнобильською катастрофою 1986 року, розпадом радянського блоку і виникненням однополярного глобального режиму влади, озброєного новим технологічним арсеналом. Цьогорічна бієнале зосередиться на проблематиці технологій спостереження і приватності в інтернеті, цифрових форм військових дій, штучного інтелекту і їх політичному та громадському вимірах.
Понад тридцять років тому Чорнобильська катастрофа спричинила появу першої штучної хмари світового масштабу. Токсичний шлейф радіоактивних речовин рухався крізь стратосферу, порушуючи політичні й екологічні кордони, стаючи предметом страхів і спекуляцій, досліджень і хвилювань. Вплив хмари залишався поза сприйняттям без допомоги сучасної машинерії і вивчення метаданих події, а її соціальні та економічні наслідки визначалися не лише потоком радіоактивних елементів, але й інформаційним потоком. Привид реального соціалізму розпадався над Європою, ховаючи рештки ідеології, заснованої на ідеї індустріального прогресу, — модерна мрія про мирний атом застигла над Mittelraum, одвічним полем бою Європи. Чорнобильська хмара стала непрозорим гіпероб’єктом, що випередив і позначив перехід до гібридності, розпорошеності та багатовимірності.
Понад тридцять років тому Чорнобильська катастрофа спричинила появу першої штучної хмари світового масштабу. Токсичний шлейф радіоактивних речовин рухався крізь стратосферу, порушуючи політичні й екологічні кордони, стаючи предметом страхів і спекуляцій, досліджень і хвилювань. Вплив хмари залишався поза сприйняттям без допомоги сучасної машинерії і вивчення метаданих події, а її соціальні та економічні наслідки визначалися не лише потоком радіоактивних елементів, але й інформаційним потоком. Привид реального соціалізму розпадався над Європою, ховаючи рештки ідеології, заснованої на ідеї індустріального прогресу, — модерна мрія про мирний атом застигла над Mittelraum, одвічним полем бою Європи. Чорнобильська хмара стала непрозорим гіпероб’єктом, що випередив і позначив перехід до гібридності, розпорошеності та багатовимірності.
Розпад соціалістичного блоку призвів до світового панування ідеології фінансового капіталізму. У падінні Берлінської стіни, символу Холодної війни, вбачали перехід до динамічної мережевої системи влади, втіленням якої стала заснована у ті ж роки всесвітня мережа. Однак посткомуністичний перехідний період спричинив зростання нерівності, розширення державних апаратів, розквіт націоналізму і появу нових видів фізичних та
електронних стін в усьому світі. Обіцянка «оксамитових революцій» подолати історичне розділення та політичну ізоляцію сходу Європи обернулася фортифікацією Європи, одержимої прикордонним контролем, що став сьогодні основним топосом надзвичайного стану. Крах «другого світу» означав загальну втрату політичної альтернативи капіталізму, коли революційні чи реформістські емансипативні проекти були поміщені у чорний ящик «кінця історії».
Поряд із тим, ентузіазм щодо демократичного потенціалу інтернету на початках його існування змінився на більш песимістичне бачення цифрових прав і свобод, безпеки, використання особистих даних та ролі урядів і корпорацій. Штучний океан даних став територією нагляду планетарного масштабу. У наступні десятиріччя чуттєве та інтелігібельне відчуження набуде форми екстерналізації інтелекту, творячи зовнішню суб’єктність «людського становища», націлену на подолання вразливості фізичного тіла і його схильної до помилок природи, заручившись технократичним бажанням від’єднати тіло від тягаря знань шляхом протезування його все зростаючою зв’язкою капіталу/знання віртуальної хмари. Як співвідноситись із новою топологією влади тотально під’єднаного суспільства доби пізнього капіталізму?
Поряд із тим, ентузіазм щодо демократичного потенціалу інтернету на початках його існування змінився на більш песимістичне бачення цифрових прав і свобод, безпеки, використання особистих даних та ролі урядів і корпорацій. Штучний океан даних став територією нагляду планетарного масштабу. У наступні десятиріччя чуттєве та інтелігібельне відчуження набуде форми екстерналізації інтелекту, творячи зовнішню суб’єктність «людського становища», націлену на подолання вразливості фізичного тіла і його схильної до помилок природи, заручившись технократичним бажанням від’єднати тіло від тягаря знань шляхом протезування його все зростаючою зв’язкою капіталу/знання віртуальної хмари. Як співвідноситись із новою топологією влади тотально під’єднаного суспільства доби пізнього капіталізму?
За останнє десятиріччя Східна Європа і Близький Схід стали полем битви для проксі-воєн та авторитарного авангарду, що взяв курс на правий популізм як загальну майбутню перспективу. За теперішніх історичних умов ми стикаємося з необхідністю поглянути на цей регіон у світлі інших геополітичних поділів, щоб подолати ідеологічну амнезію і віднайти його спільне соціалістичне минуле. Як розвиток інфраструктури інтернету в постсоціалістичних країнах корелюється з їхніми старими і новими геополітичними відносинами? Яку роль відіграють інформаційні технології в управлінні страхом у сучасних суспільствах і як невидимі, потенційні чи віддалені загрози поширюються і входять у наше життя? Вироблення транслокального знання шляхом взаємопов’язування (напів)периферій колишнього Заходу і віднайдення досвідів «Близькосхідної Європи» після розчарування капіталістичною трансформацією допоможе винайти альтернативний європейський проект майбутнього.
