Лекція Філіппа Тера «Від неолібералізму до нелібералізму. Велика трансформація після 1989 року»
24.10, 19:00, Будинок кіно, синій зал
Лекція висвітлює інтелектуальну історію, політичну практику та соціальні наслідки неолібералізму. Головні стовпи цієї ідеології – це ідеалізація нерегульованих, вільних ринків, уявлення про їхню здатність врівноважувати різноманітні ринкові дисбаланси, ірраціональна віра в раціональність ринкових агентів, а також лібертаріанська антипатія до держави. Також у цій ідеології є елементи традиційного капіталізму за принципом laissez-faire, як от поняття «невидимої руки», що додає метафізичний вимір, крізь призму якого ринок сприймається як Страшний суд над усіма товарами.
З практичної точки зору, неолібералізм ґрунтується на стандартному економічному рецепті, зафіксованому у «Вашингтонському консенсусі» 1989 року, що рекомендує економію, приватизацію, лібералізацію та дерегуляцію. Неоліберальні реформи були вперше впроваджені у 1980-х роках у Чилі, Великій Британії та США. Після розпаду державного соціалізму у 1989 році, неолібералізм здобув світове панування і трансформував Центральну та Східну Європу. Спочатку неоліберальні реформи були націлені на приватизацію державних підприємств і скорочення національних урядів, але друга хвиля, що розпочалася наприкінці 1990-х, передбачала приватизацію ключових державних сфер, таких як охорона здоров’я і пенсійна система, а також дерегуляцію міжнародних фінансових ринків. Це призвело до світової економічної кризи 2008-2009 років, яка була особливо важкою для Східної Європи.
З практичної точки зору, неолібералізм ґрунтується на стандартному економічному рецепті, зафіксованому у «Вашингтонському консенсусі» 1989 року, що рекомендує економію, приватизацію, лібералізацію та дерегуляцію. Неоліберальні реформи були вперше впроваджені у 1980-х роках у Чилі, Великій Британії та США. Після розпаду державного соціалізму у 1989 році, неолібералізм здобув світове панування і трансформував Центральну та Східну Європу. Спочатку неоліберальні реформи були націлені на приватизацію державних підприємств і скорочення національних урядів, але друга хвиля, що розпочалася наприкінці 1990-х, передбачала приватизацію ключових державних сфер, таких як охорона здоров’я і пенсійна система, а також дерегуляцію міжнародних фінансових ринків. Це призвело до світової економічної кризи 2008-2009 років, яка була особливо важкою для Східної Європи.
Філіпп Тер (1967 р.н.) – професор центральноєвропейської історії і керівник Групи досліджень історії трансформацій (RECET) у Віденському університеті. Раніше був професором порівняльної європейської історії в Європейському університетському інституті у Флоренції. Опублікував три монографії англійською мовою: Europe since 1989: A History (2016), The Dark Side of Nation States: Ethnic Cleansing in Modern Europe (2014) та Center Stage: Operatic Culture and Nation Building in 19th Century Central Europe (2014). Крім того, був співредактором 12 інших книжок; його статті перекладено 15 європейськими мовами. Його останні роботи присвячено синтезу історії біженців у сучасній Європі. Восени 2019 року вийде друком його книга The Outsiders: Refugees in Europe since 1492. У 2019 році здобув Нагороду Вітґенштайна від Австрійського наукового фонду – найвищу відзнаку для науковців в Австрії.
